Колядки — це обрядові пісні, які виконуються на зимові свята, в тому числі і на Різдво. Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої досягають ще Проарійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наше предки називали святом Коляди.
Вважалося, що в день свята «Коляди» Сонце з'їдає змій Корочун. Всесильна богиня Лада в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Жерці намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Корочуна, який хотів з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою (Зірка–Алатир). Як тільки в небі сходила зоря, колядники заходили у двір, звали господаря і співали йому і його родині величні пісні про Сонце, Місяць, Зірки, створення світу. Ці пісні і стали називати колядами або колядками.
